Василь
Іванович Харцієв (1865 - 1937) - педагог,
мовознавець і теоретик літератури.
Родом з Катеринослава; закінчив Харківський
університет (1890) і викладав у середніх школах
Харкова, Катеринослава й Єлисаветграда
(Кіровограда).
У 1904 В.І. Харцієв почав працювати вчителем мови та
словесності у Катеринославському комерційному
училищі А. Синявського. Згодом він виконував
обов'язки інспектора училища, проте через події у
1905 він не став інспектором училища.
У 1908 він заснував у Єлисаветграді громадське
комерційне училище, у якому з серпня 1909 по 1918 був
його директором.
З 1929 у Єлисаветському педагогічному інституті.
Харцієв В.І. зробив помітний внесок у філологію
та педагогіку, був найкращим знавцем творчості О.
Потебні, улюбленим його учнем.
Публікував статті з мовознавства, теорії
літератури й методики викладання мов; головною
його заслугою була публікація з не цілком
упорядкованих рукописів праць О.Потебні (учнем
якого він був), не виданих за його життя, зокрема
третього тому «Из записок по русской грамматике»
і популяризація поглядів Потебні. Огляд життя і
праці X. подає В. Чернецький («Мовознавство», 1968, ч.
3.).
У навчально-виховному процесі в
Єлисаветградському громадському комерційному
училищі Харцієв активно використовував методику
А. Синявського та засади західної «нової школи».
Під його керівництвом училище стало визначним з
середніх навчальних закладів України. При
училищі у 1911 було відкрито вечірні, торгові класи
для дорослих, а у 1913 – торгову школу з 3-річним
курсом навчання. Ця школа готувала прикажчиків,
конторників, бухгалтерів та інших. У цих класах
вивчали загальну арифметику, бухгалтерію,
комерційну арифметику, торгову кореспонденцію,
німецьку та російську мови, каліграфію.
Педагогічні ідеї Харцієва внесли новизну в
педагогічну практику. Він звертав велику увагу у
навчальному процесі на розвиток особистості з
врахуванням індивідуальних та вікових
особливостей, утвердження свідомої дисципліни,
самоосвіти. Процес навчання повинен бути
системним та наочним, носити доступний характер.
Учитель повинен бути компетентним фахівцем, який
володіє знаннями з різних галузей наук. Він
повинен пробуджувати в учня інтерес до наукової
роботи. Для унаочнення навчання училище постійно
поповнювалося посібниками, приладами та
картинами. З учнями проводилися практичні
заняття з природознавства, хімії, фізики,
товарознавства. Здійснювалися весняні й осінні
прогулянки за містом, екскурсії на заводи
центральної й південної України.
Учні для літературно-музичних вечорів, які
проводилися в училищі під наглядом педагогів,
складали програми, самі вирішували фінансові
справи, самі прибирали класи й коридори після
заходів. Такі ж вечори влаштовувалися і для
міської публіки. Програму концерту, що проходив
після офіційної частини вечора, складали самі
учні. Учні декламували вірші, серед яких були й
твори Шевченка, Глібова, Руданського, Грінченка.
В бібліотеку надходили газети та журналів, що
вибиралися за допомогою анкетування учнів, з
урахуванням їхніх побажань. Педагоги та учні
приносили газети, які училище не передплачувало,
зокрема і українську газету «Рада». Українську
складову виховання Харцієв здійснював під
впливом А. Синявського, активного учасника
Катеринославської «Просвіти». |