Народився 12 червня 1924 року в селі Червоне Посілля Бічурського району Бурятської АРСР. У Бічурі 22 червня 1941 року його застала війна. Іван працював тоді учнем складача друкарні «Ленінський шлях». В армію призвали достроково за його заявою в травні 1942 року, коли Іван ще був неповнолітнім.
   З 17 травня 1942 Іван вчиться в Іркутському авіатехнічному училищі. В грудні 58 курсантів, у тому числі і його, перевели до Читинської школи молодших авіаспеціалістів. Після закінчення школи в березні 1943 року потрапив за призначенням в 51 авіаційний винищувальний полк, де служив сержантом – мотористом полку.
   Потягом полк перевезли в місто Лебедин Сумської області, а потім передислокували на Закавказзя, у місто Кіровабад. Він весь час був у резерві головнокомандувача. У Кіровобаді курсанти вивчали машини «Сандерболт». Уся технічна література була англійською мовою, перекладача не знайшли, тож курсантів перевели в січні-лютому 1944 року спочатку до Тбілісі а потім до міст Читаха і Бойниці, де вони освоювали винищувачі ЯК-3. Після цього льотний склад полетів на фронт. А технарі залишилися чекати нові машини. У березні 1944 року їх перевели на станцію Бородянка біля міста Києва, потім під Білу Церкву. Тут і застала Івана Андрійовича війна.
   Після перемоги його направили на річні курси підготовки та перепідготовки політскладу Київського військового округу. Після закінчення навчання, в травні 1946 року всім дозволили піти у відпустку. У цей час Івана Андрійовича знайшов батько, котрий служив комісаром полку в Монголії. Він привіз синові пропуск, за яким Іван Андрійович зміг також поїхати до Монголії до рідних. У цей час випускників курсів направили в політучилище, що в Ризі. Документи Івана Андрійовича також направили спочатку туди. Правда, після відпустки від поїздки до Риги він відмовився, вирішив демобілізуватися. Але Івана Андрійовича направили на Київський пересильний пункт, звідки він потрапив на військово-продовольчий пункт на станції Помічний, де працював господарником. У вересні 1946 року цей пункт був розформований, і Іван Андрійович потрапив на пересильний пункт на станції Хіровці. Звідси його і демобілізували.
   У 1960 році Іван Андрійович закінчив культпросвітницький технікум. Потім працював директором парку імені Леніна в Кіровограді. За часів його керування цей парк з усіх 35 парків України за основними показниками вийшов на перше місце. Завершив свою трудову діяльність Іван Андрійович в управлінні культури.